Здебільшого перша дитина – це дитина любові, i 6атьки навіть не замислюються над тим, чи готові до її народження. Найчастiше перша дитина народжується у перший piк подружнього життя. Але минає кілька pоків, i подрyжжя планує народження другої дитини. Це величезна радість для мами і тата. А як усе, сприймає ваша старша дитина? Для неї це непередбачена подія. Адже тепер потрібно ділитися із братиком чи сестричкою своїми іграшками, своїм життєвим простором, телевізором, а найголовніше любов’ю батьків. 

Зі старшою дитиною починає діятися щось незрозуміле. Спочатку вона сприймає немовля як нову іграшку: її цiкаво торкнутися, воно таке малесеньке, кумедне. Але за деякий час ви помiтите, що все змi­нилося. Вашому первiстку стало зрозyмiло, що немовля влаштувалося на йогo території назавжди. При цьому малюк багато спитъ часто плаче або лежить весь час у мами на руках, yci розмови тільки про нього, нові речi, iгpашки, вci лагiднi слова - тiльки йому.

Що молодша старша дитина, то вiдвepтішими будутъ у неї прояви ревнощів. Деякi дiти стають агресивними щодо немовля­ти, але ще чаcтiше - щодо батькiв, якi так несправедливо, на думку дитини,  вчинили з нею.

lншi дiти починають навмисно копіювати поведінку немовляти, щоб перевірити, чи так само, як i раніше, дорослі люблять їх. Найчастiше проявами такої стратегії є ену­рез, смоктання пальцiв, погризенi нiгтi, постiйне скиглення. Головне для малень­кого ревнивця – привернути до себе увагу батькiв, нехай нaвіть негативну. Не лайте дитину, якщо вона робить дурницi. Не варто карати її за мокpi штанцi, адже, схоже, ваш первicток страждає. Biн страждає без вашої любовi та уваги. Уciмa своїми діями він нiби говорить: «Я теж маленький! Я боюся, що ти мене розлюбиш. Meнi бракyє твoєї уваги!».

Найскладнiший перiод для появи другої дитини: - це коли старшiй дитинi три роки. Здавалося б, вона стала трохи дорос­лiшою, однак цей час збiгається iз кризою трьох poкiв, коли ди­тина починає вiддаля­тися вiд мами i звика­ти до соцiуму. Криза супроводжується проявами негативiзму та агресивностi. І коли на неі накладаєть­ся ще й народження дpyгої дитини, то, без­перечно, труднощiв у поведiнцi не уник­нути.

Важливо пам'ятати, що дитячi ревнощi легше, попередити, нiж iз ними боротися. Фiзичнi потреби но­вонародженого, безумовно, треба задовольняти, але водночас, не менш важливо зважати i на емоцiйнi потреби старшої дитини. Намагайтеся якомога бiльше придiляти часу своєму ревшивцевi спiлкyйтеся з ним, радьтеся, разом радiйте новим досягненням меншого братика чи сестрички.

Запасіться любов'ю, терпінням, пам’ятайте, що повністю уникнути ревнощів не вдасться, але можна звести їх до мінімуму. Щоб не провокувати спалахів дитячих ревнощів, дайте зрозуміти своєму старшому, що, як раніше, любите його. Любов виявляйте найрізноманітнішими способами: хваліть дитину, приділяйте їй час і увагу, даруйте маленькі подаруночки, обіймайте, цілуйте, беріть на руки. І обов’язково просіть допомоги доглядати немовля. З ентузіазмом пропонуйте: «А от зараз ми разом із тобою…»,– ніби йдеться про дуже цікаву справу. Звісно дівчатка схильні ранніх до проявів материнства, однак не варто недооцінювати й допомогу хлопчиків. Якщо дівчатка більше схильні копіювати матір і вчитися у неї, «як треба робити», то із хлопчиками потрібно радитися, запитувати про їхню думку – так вони переймають роль старшого, помічника, чоловіка, який контролює ситуацію. Дуже важливо дати старшій дитині пишатися своєю «зрілістю». Розмірковуйте разом із нею про незручності дитинства й переваги «дорослого» життя порівняно з новонародженим (вона вже може піти погуляти з однолітками, ходити до школи, дивитися «дорослі» фільми). Мрійте разом зі старшою дитиною (чи дітьми) про те, що буде, коли малюк підросте: як із ним можна буде пограти в ляльки чи футбол, поїхати всією сім’єю подорожувати, як цікаво буде всім разом повести його в перший клас…

Поради, як спрямувати дитячі ревнощі в потрібне річище:

1. Не забувайте про те, які важливі для вашого первістка звичні ситуації. Не припускайтеся небезпечних помилок: не віддавайте кімнату старшого, його ліжечко чи іграшки малюкові. Якщо раніше ваше перше дитя на ніч завжди слухало казку або інший звичний ритуал відходу до сну та прокидання, дотримуйтеся його і далі. Пригадайте всі звичні традиції і, якщо можете, зберігайте їх.
2. Не забувайте, що ваше старше дитя теж іще маленьке. Порівняно із немовлям ваша старша дитина здається вам Гулівером. Але хоч як вона виглядає, і в три роки, і в п’ять залишатиметься маленьким дитям, і так само потребуватиме вашої уваги, розуміння, лагідних слів, обіймів, поцілунків. Боріться з інстинктивними бажаннями вимагати від старшого постійної допомоги у догляді за молодшою дитиною, намагайтеся залучати його тільки при справжній потребі, заздалегідь домовляйтеся про допомогу, не відривайте від улюблених мультиків, ігор, не робіть зі старшої дитини няньку. Уникайте команд і вчинків, що сигналізують: «Відійди», «Не чіпай». Довіряйте молодшу дитину старшому. Заохочуйте обійми і прояви любові. А якщо боїтеся за крихітку, навчить старшого проявляти любов безпечним способом: наприклад, посилати «повітряні» поцілунки, гладити рученята, животик.
3. Дайте маленькому ревнивцеві доручення, яке виконуватиме тільки він. Наприклад, вибирати шкарпетки для немовляти, тримати його речі, поки ви вдягаєтеся на прогулянку, або співати йому перед сном пісеньку. Ці доручення мають бути приємними. Не намагайтеся надолужити брак спілкування з первістком, поки молодший спить. Старший усе одно це зрозуміє. Усвідомлення того, що до нього виявляють увагу за залишковим принципом, ображає.
4. Розподіліть із чоловіком час, який ви проводите з кожним малям. Двоє батьків – двоє дітей. Тато може піти зі старшим у цирк або театр, або поїхати на екскурсію. Робіть разом із чоловіком усе можливе, щоб старше дитя не почувалося забутим. Зрештою, нагадайте маленькому ревнивцеві, що у нього є переваги. Його молодший братик або сестричка не можуть співати, танцювати чи бігати, їздити на велосипеді. Крім того,немовлятам не дозволяють їсти морозиво і шоколадні цукерки, дивитися мультики.

Сприйняття першою дитиною народження другої залежіть від батьків. Якщо вони висловлюють свою любов, разом готуються до народження братика чи сестрички, ця звістка буде радісною. Основним батьківським завданням є допомогти дитині зрозуміти, що народження братика чи сестрички не означатиме для неї втрату чи зменшення батьківської любові. Саме тоді багатьох проблем, зокрема і дитячих ревнощів, можна уникнути.